Саме в цьому віці особливо важливо мати поруч дорослого, якому можна довіряти. Але більшість дітей в інтернатах не мають такої людини за межами системи. Наставництво може заповнити цю прогалину.
«З підлітками в принципі дуже важливо працювати. І мають бути різні соціальні форми залучення дітей, особливо зараз — в умовах війни. Думаю, що це непоганий час і для наставництва, бо дійсно кількість дітей у закладах зменшилась, а тих, хто підліткового віку, багато. З 23 тисяч — 70% старші 10 років. І вони потребують не “значущої фігури”, а допомоги, знань, як інтегруватися в цьому житті. І є справді гарні, мотивовані люди, які хочуть змінити щось у долях цих дітей. Головне, щоб вони знов не вперлись у стіни закладів»
— говорить Дар’я Касьянова, голова правління Української мережі за права дитини в коментарі для LB.UA .
У дітей, які зростають в інтернатах, часто немає елементарного розуміння, як влаштовані щоденні речі у світі поза закладом. Як вибудовувати стосунки, як піклуватися про себе, розпоряджатися особистим простором, планувати власний час. У більшості — відсутні базові навички фінансової грамотності, побутового самозабезпечення, розуміння меж і відповідальності.
Випуск із закладу часто стає шоком, до якого ніхто не готував. І саме наставник може допомогти адаптуватися до реального дорослого життя. Бути поруч, підказати, підтримати, не оцінюючи — а допомагаючи орієнтуватися в новій реальності.
