На момент повномасштабного вторгнення Кості було 16. Він гостював у бабусі в селі, яке дуже швидко опинилось під окупацією.
Повернутись до мами, яка залишилась на вільній території, він уже не зміг.
Медична допомога — відсутня. Ліки — майже недоступні.
Усе лягло на плечі підлітка: він самостійно готував, прибирав, допомагав бабусі пересуватись, шукав усе необхідне.
Три роки — без друзів, без нормального життя, без надії на швидке повернення. Лише мовчазне очікування того дня, коли він знову побачить маму.
Завдяки спільній роботі Української мережі за права дитини та волонтерської ініціативи @humanitynk вдалося знайти шлях. Безпечний, ретельно продуманий маршрут — для Кості й бабусі.
Сьогодні Кості вже 19.
І день, на який він чекав три роки, нарешті настав.
На кордоні їх зустріла мама.
Тепер він — на вільній землі. Поруч з найріднішими. І знову може думати не лише про виживання, а й про майбутнє💙💛
*Ім’я змінено з метою безпеки.
Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua
Проєкт “Розвиток, впровадження та підтримка ефективних політик безпеки серед членів Української мережі за права дитини та поза нею” за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland
