🔹Євгену — 18 років.
Він жив у місті, яке опинилося під окупацією ще на початку повномасштабного вторгнення. Перші місяці здавалися безкінечними: нові «правила», зміна шкільних програм, тиск на вчителів, постійна присутність військових.
Навіть між друзями говорити українською ставало небезпечно — надто багато навколо тих, хто звик слухати й передавати сказане далі.
Євген спочатку намагався просто жити, допомагав батькам, готувався до вступу. Але коли зрозумів, що в його місті залишилася лише «освіта» окупаційного зразка, вирішив, що залишатися більше не може.
Коли з’явилася можливість виїзду, він погодився майже одразу. Зараз Євген уже в Україні — прямує до родичів, де зможе продовжити навчання і вперше за довгий час планувати майбутнє.
ℹПовернення відбулося завдяки Проєкту “Розвиток, впровадження та підтримка ефективних політик безпеки серед членів Української мережі за права дитини та поза нею” за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland.
🔹Данилу — 20 років.
Він прожив під окупацією майже три роки. Спочатку сподівався, що ситуація зміниться, але поступово життя звузилося до виживання: роботи не було, навчання фактично зупинилося, а будь-які спроби висловлюватися українською викликали агресію.
Першою змогла виїхати його сестра. Перебуваючи у безпеці вона переконувала Данила, що виїхати можливо, навіть якщо здається, що шляхів немає. Але хлопець сумнівався — боявся перевірок, блокпостів, вимагань грошей, розповідей про тих, кого розвертали назад.
Коли він усе ж звернувся до волонтерів, вони допомогли організувати виїзд, пояснили кожен етап і супроводжували до безпечної території.
Дорога була непростою, але він дістався України. Тепер живе поруч із сестрою і планує відновити навчання.
*Ім’я змінено з метою безпеки.
Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua
ℹПовернення стало можливим завдяки проєкту «Шлях додому: новий маршрут», який реалізує Українська мережа за права дитини у партнерстві з SOS-Kinderdörfer weltweit Hermann-Gmeiner-Fonds Deutschland e.V.
