Олена Полєва – незламна мешканка Запоріжжя. Справжня мати, жінка з великим люблячим серцем! Її родина стала прихистком для десятьох маленьких українців з Запоріжжя, Бердянська, Мелітополя та Донеччини.Олена розповідає:
« Я була мамою двох хлопців, моїх любих синів, якими завжди пишалася. Але діти швидко зростають й стають самостійними. А я відчувала в собі ще дуже багато невитраченої материнської любові, бажання піклуватися та мати велику родину. Так, у 2013 році , у нас з’явилася чудова дівчинка з Бердянська. І це був початок! Трішки пізніше до нашої сім’ї увійшла ще одна донечка з Мелітополя. У 2015 році волонтери, рятуючи діточок з Донецька, привезли до Запоріжжя двох дівчаток та хлопчика, які теж стали членами нашої родини. Незабаром, померла біологічна мати нашоi першоi дитини, залишивши сиротою ii братика. Звісно, я не могла залишитися осторонь – забрала до себе цю дитину.
З початком повномасштабного вторгнення, у 2022 році, до нас доєдналися двоє братів. А в 2023 ще 2 знедолені дитини – дівчинки. Нас зараз семеро,а трьох ми вже виховали»
На початку 2024 року цю чудову родину спіткало велике горе. Захищаючи Україну, у тяжких боях загинув рідний син Олени. Ця втрата стала для матері тяжким ударом.
«Це горе я б не витримала, якби не діти. Я дуже вдячна їм за підтримку. Вони врятували мене», – каже Олена.
Життя великої родини насичене та дуже активне. Справ та турбот вдосталь. Проте жінка завжди знаходить час, щоб підтримати кожного. Разом вони відвідують різноманітні заняття, за потреби звертаються по допомогу до фахівців.
Олена не тільки дбала про дітей,а також активно допомагала волонтерам у шелтеру під час повномасштабного вторгнення, де перебували біженці, які шукали притулок у Запоріжжі. Разом із дітьми вони відкрили свої двері для тих, хто потребував допомоги — зокрема, для сліпого чоловіка з Бахмута, який залишився у їхньому домі на цілих півроку. Хоча він жив окремо, Олена та її родина дбайливо піклувалися про нього, роблячи все можливе, щоб підтримати його у цей важкий період.
Саме через волонтерство родина Олени познайомилася з ГО «Українське жіноцтво», яке протягом майже 3-х років опікується та допомагає родинам з неповнолітніми дітьми, які проживають на Запоріжжі, та отримала від організації гуманітарну допомогу. Діти Олени з задоволенням відвідали заняття з арт-терапії та немедичної фізреабілітації, які проводять фахівці ГО «Українське жіноцтво». Все це стало можливо саме завдяки підтримці проєкту «СОС Діти. Програма екстреної допомоги» від міжнародної благодійної організації «СОС Дитячі містечка Україна». Про підтримку від цих організацій вона говорить з великою вдячністю:
«Кожен новий день приносить свої виклики. Але завдяки підтримці, нам вдається зберігати затишок, такий необхідний для кожної дитини».
Також, жінка ділиться своїми переживаннями в цей непростий час, її діти потребують лікування та операції, але через відсутність статусу внутрішньо переміщених осіб (ВПО) допомога від благодійних організацій перетворюється на недосяжне бажання, залишаючи жінку наодинці з її труднощами. Однак, серед всіх складнощів, Олена дуже вдячна «СОС Дитячі Містечка Україна» за їх позицію небайдужості до місцевих родин.
Мрії жінки про щасливе майбутнє для всіх її дітей надають їй наснаги продовжувати йти вперед. Олена – яскравий приклад незламного духу та безмежної материнської любові. Її історія – це натхнення, це віра у те, що навіть у найтемніші часи можна знайти сили, щоб бути опорою для інших. Вона демонструє, що сім’я – це не обов’язково кровні зв’язки. Справжня родина створюється там, де об’єднуються любов та підтримка, повага та відповідальність, людяність та щирість.
«Дiти кажуть: «Нас мама народила серцем». Я їх дуже люблю.»,- Олена про своiх дiтей.
Кожного дня Олена продовжує віддавати всю себе вихованню дітей, навчаючи їх бачити добро, вірити в себе, бути мужніми та стійкими. Її історія – це не лише про втрати та випробування, це також про мужність, надію та безмежну любов, що, безумовно, має силу змінювати світ на краще!
