👩Анні — лише 14. Дівчинка мешкала разом з бабусею та старшою сестрою на півдні України. Часто гостювала у батька у Кривому Розі. Але після початку повномасштабної війни на долю підлітки випали найгірші випробування. Рідне село опинилося під російською окупацією, а батько, який пішов захищати батьківщину, загинув у перші місяці війни.
Дівчинка залишилася жити в окупації з родичами. Російська “опіка” відкрито тиснула на родину: дівчинці погрожували, залякували, повторювали, що її “вивезуть”, “заберуть” і вона “ніколи більше не побачить рідних” 💔. Як донька українського військового вона була під особливим “наглядом”.
На підконтрольній території України на Аню чекала бабуся по татовій лінії. Саме вона звернулася до нашої команди ще у жовтні 2024 року, щоб ми допомогли повернути онуку додому.
⚡Понад 10 місяців тривав наш план втечі Анни з окупації. Ми підтримували з нею постійний зв’язок. Втім, наважитися на втечу було дуже складно. І лише коли в липні 2025 року стало відомо, що Аню ось-ось заберуть до російського інтернату, ми не мали більше часу на очікування.
У нас був лише один день. 24 години, щоб оформити документи та спланувати безпечну логістику. І головне — допомогти дитині повірити, що втеча можлива.
Усю дорогу Аня боялася, що її знайдуть, що не встигне виїхати. Але все спрацювало. Всі ризики були враховані.
Сьогодні вона зустрілася зі своєю бабусею.
🫂Її найбільша мрія — якнайшвидше визволення рідного селища, аби знову побачити близьких, які досі там.
Повернення відбуваються в межах @bringkidsback_ua
